Заготовка сіна та компанія зі збору зернових культур в самому розпалі після чого господарі почнуть активну підготовку грунту до наступного сезону. Частиною з комплексу заходів є таке популярне але вкрай небезпечне,заборонене та шкідливе явище як спалювання рослинних залишків. У цьому вбачаються дві основні причини. По-перше, багато господарів вдаються до найбільш дешевого способу очищення поля після жнив через нестачу технічних та фінансових засобів. По-друге, занепад або повна відсутність належної просвітницької роботи щодо ефективного ведення сільського господарства сучасними фермерами. Адже вони беруть землю в оренду і не турбуються про те, що буде з ґрунтом після того, як вони отримають прибуток. А спалювання стерні є вкрай пожежонебезпечним. Таке недбале ставлення господарів може призвести до загорання лісосмуг, лісів, унікальної заповідної рослинності і навіть будинків, які розміщені неподалік від стерні. Місцями несанкціоноване спалювання сухої рослинності веде до загибелі ще незібраного врожаю. Трапляється, що звичайний недопалок, непогашене багаття призводять до непоправних наслідків, навіть до людських жертв.
      Спалювання стерні є небезпечним із екологічної точки зору, оскільки знищуються усі корисні мікроорганізми і верхній найбільш родючий шар чорнозему. За підрахунками спеціалістів-аграріїв, при спалюванні стерні озимої пшениці з одного гектару знищується така кількість органічної речовини і поверхневого шару ґрунту, яку можна компенсувати лише внесенням 40 т/га гною. Для відновлення шару ґрунту товщиною один сантиметр природним шляхом потрібно не менше 100 років, а методів штучного створення гумусу поки що не існує. До того ж, разом із стернею вогонь знищує безцінну біосферу ланів, яка могла б суттєво підвищити врожайність у наступні роки, а на їх місце приходять патогенні мікроорганізми та бур’яни. Наприклад, спалювання пожнивних решток дуже небезпечно для дощових черв'яків, тому що призводить до знищення органічної маси, засушення та ущільнення ґрунту, а у результаті і до їх загибелі.                                                               

        Деякі аграрії помилково вважають, що спалювання стерні або соломи сприяє насиченню та удобренню ґрунту золою. Насправді спалювання рослинних решток не дає нічого нового, мінеральні поживні речовини, котрі знаходяться у золі все одно потрапили б до ґрунту при розкладанні органіки. Стерня та рослинні залишки на полях є цінним сидеральним добривом для ґрунту, для покращення та прискорення розкладення сидератів можна застосовувати біодеструктори, які, крім того, підвищують продуктивність сільськогосподарських культур на 10-30%.
        До того ж, від пожеж в атмосферу потрапляють шкідливі викиди, які спричиняють захворювання дихальних шляхів. Від полум’я на полі нерідко загораються і стихійні сміттєзвалища: у повітрі стоїть неймовірний сморід через викиди важких металів та інших небезпечних речовин, що призводять до ракових захворювань і завдають непоправну шкоду довкіллю.

        Хочеться наголосити на тому, що спалювання рослинних залишків суворо заборонено в Україні статтями 16 та 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пунктами 3.6.14. та 3.7.1. «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», пунктами 3.6 та 6.4.2. «Правил утримання зелених насаджень у містах та інших населених пунктах України», статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 39 Закону України “Про тваринний світ” та ст. 27 Закону України “Про рослинний світ” випалювання сухої рослинності або її залишків допускається лише в разі господарської необхідності за відповідним дозволом .

Інженер з охорони та захисту лісу                    С. Кіріченко